Водопостачання

Основним завданням водопостачання є транспортування води для споживачів за умови здійснення найбільшої зручності її використання, при найменшій вартості, але високій надійності при експлуатації системи.

Внутрішній водопровід являє собою систему механізмів, які забезпечують подачу води санітарно-технічному обладнанню, технологічному устаткуванню та пожежним кранам, що розташовані всередині будівлі.

Внутрішній водопровід складається з наступних пристроїв: одного або декількох вводів, водомірних вузлів, мережі трубопроводів (магістральних, розподільних та підводок) і арматури. В окремих випадках, при необхідності, в систему включають місцеві установки для підвищення напору та запасні ємкості для підготовки гарячої води (водонагрівачі).

Температура холодної води в місцях водорозбору повинна бути не менше ніж
5°С.  Температура гарячої води може бути в межах 50-70°С, але не повинна перевищувати 75 °С, щоб уникнути опіків. В індивідуальних водонагрівачах (бойлерах) оптимальною температурою вважається 55-60 °С, оскільки при температурі вищий за 60 °С,  нагріваючий елемент починає покриватися вапном, а при температурі нижчий за 55 °С  бактерії (наприклад, легіонелла), що знаходяться в застійній воді інтенсивно розмножуються, і вода починає неприємно пахнути і може бути досить небезпечною для деяких груп населення. Для профілактики рекомендується короткочасне прогрівання води в бойлері до  70-80 °С, адже при таких температурах вся колонія гине повністю майже миттєво (для порівняння, при температурі 60 °С  90%  колонії загине лише протягом 30 хвилин).

Одже, ми розуміємо, що внутрішній водопровід підрозділяється в першу чергу на холодний (В) і гарячий (Т). На схемах і кресленнях у вітчизняній документації холодні водопроводи позначаються літерою українського алфавіту “В”, а гарячі – буквою “Т”, але кожен з них також має свої різновиди.

Для холодної води це:

В1 – господарсько-питний водопровід;

В2 – протипожежний водопровід;

В3 – виробничий водопровід (загальне позначення).

Господарсько-питні водопроводи призначені для подачі води які задовольняють

ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», для пиття, умивання, купання, приготування їжі та інших господарсько-побутових потреб.

Протипожежні водопроводи призначені для гасіння вогню або для запобігання його поширення. Вода в протипожежних водопроводах може бути і непитного якості, адже для нього головна вимога – постійна наявність води в системі та достатній тиск.

Виробничі водопроводи призначені для задоволення технологічних вимог виробництва або об’єкта. Такі водопроводи можуть складатися з декількох систем, що забезпечують подачу води різної якості, напору, кількості, в залежності від вимог технологічного процесу.

Сучасний гарячий водопровід повинен мати в будинку дві труби: Т3 – подавальна (саме з цієї системи і виконується водорозбір для споживачів) та Т4 – циркуляційна (яка призначена для постійної циркуляції гарячої води в системі, щоб температура води в падаючому трубопроводі не була меншою, за допустиму).  Попутно зауважимо, що Т1-Т2 позначаються системи опалення (тепломережі), які не належать безпосередньо до водопроводу. Системи гарячого водопроводу в залежності від режиму та обсягу споживання гарячої води для господарсько-побутових потреб будівель і споруд можуть бути місцевими або центральними.

Залежно від режиму водоспоживання і призначення будівлі, а також від технологічних і протипожежних вимог мережі бувають тупиковими, кільцевими, комбінованими, зонними.

  • Тупикові мережі застосовують головним чином в будівлях, де допускається перерва в подачі води в разі виходу з ладу частини або всієї мережі водопроводу. Це можуть бути житлові, громадські, а іноді і виробничі будівлі.
  • Кільцеві мережі застосовують в будівлях при необхідності забезпечення надійного і безперебійного постачання водою споживачів (в багатоповерхових будинках, в будинках з: протипожежним водопроводом, в виробничих будівлях і т.д.). Кільцеві мережі приєднують до зовнішнього водопроводу декількома вводами, так щоб в разі відключення одного з них подача води в будинок не припинялась.
  • Комбіновані мережі, що складаються з кільцевих і тупикових магістральних трубопроводів, застосовують у великих лініях з великим розкидом водорозбірних пристроїв.
  • Зонні мережі являють собою кілька мереж в одній будівлі, не поєднаних між собою або роздільних. Мережі окремих зон можуть мати самостійні вводи та установки для підвищення напору. В окремих будівлях (висотних) може знайти застосування багатозонна мережу. У нижній точці мережі (у арматури) кожної зони з метою забезпечення її міцності гідростатичний напір не повинен перевищувати 60 м, а в протипожежних водопроводах – 90 м.

Не менш важливим для мережі господарсько-питного водопроводу  є значення його максимального робочого тиску – він не повинен перевищувати 0,6 МПа.